Кокаин Боливия
Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Ебаный мамонт, какое чувство расколбаситься на крисе, срывать крышу и влипать в закладки! У меня была мечта, стать мазной звездой, знаменитым наркоманом гопником. И вот я ее осуществил!
Все началось с того, что я услышал о новом трэше, который шел в нашем городе. Чуваки организовали флешмоб зомби - супер крутую идею! Это был шанс показать всем, насколько я охуенен и необычен. Я решил принять участие!
Как только узнал о флешмобе, сразу же отправился на поиски закладок. Я знал, что мазные ребята могут помочь мне с крисом. Нужно было найти опытного наркомана, который бы не наебнул и дал нормальный товар. Долго бродил по темным улочкам, пока наконец не наткнулся на мазного мужика в черном плаще.
Выглядел он как настоящий бандит. "Эй, ты! У тебя есть крис?" - спросил я, стараясь быть крутым. Мужик недоверчиво посмотрел на меня и сказал: "А что тебе нужно?". Я ответил, что хочу расколбаситься и вписать на ночевку. Он подмигнул и сказал: "Хорошо, пацан, иди за мной".
Мы пошли по темным переулкам, пока не оказались в подворотне. Он достал крис и сказал: "Вот, держи, только не наебни". Я отдал ему деньги и был счастлив, что наконец-то получил свои закладки. Но самый главный момент еще предстоял - участие в флешмобе.
Настал долгожданный день флешмоба. Я оделся в старую растяпуху, намазал гримом и причесался так, чтобы выглядеть как зомби. Подошел ко входу в парк, где проходило мероприятие, и тут же погрузился в атмосферу безумия.
Вокруг меня были зомби, и все они были наркоманами, которые расколбасились на крисе. Мы были настоящей группой зомби, все двигались синхронно, словно одно целое. Это было потрясающе! Я чувствовал, что воздух пронизан энергией наркотиков, и это делало меня счастливым.
Мы разнообразно двигались, создавая настоящее шоу для прохожих. Люди останавливались и смотрели на нас с открытыми ртами. Мы были настолько убедительными, что многие начинали бояться и убегали. Чувствовать такую власть было охуенно!
В какой-то момент я заметил друга из школы, который тоже пришел на флешмоб. Он бледный и испуганный смотрел на нас. Я подошел к нему и сказал: "Вписывайся, парень, это лучшее, что тебе может быть!". Он сначала сопротивлялся, но потом сдался. Мы вместе присоединились к толпе зомби и продолжили веселье.
Мы танцевали, кричали и привлекали всеобщее внимание. Нас фотографировали, снимали на видео и размещали в социальных сетях. Мы стали знаменитостями, эти кадры разошлись по всему интернету. Все хотели быть как мы - свободными и беззаботными наркоманами.
Флешмоб зомби стал настоящим успехом. Мы создали что-то неповторимое, что оставило след в истории нашего города. Мы были настоящими кумирами молодежи, и это было круче, чем я когда-либо мог себе представить.
Но все хорошее когда-то кончается. Вскоре после флешмоба меня поймали с крисом в кармане. Я провел много времени в центре, проходил различные процедуры и беседы с психологами. Это было нелегко, но я понял, что мой путь лежит в другом.
Сейчас я уже не тот наркоман гопник, что был раньше. Я нашел новое призвание и посвятил себя рисованию. Я рисую зомби, чтобы сохранить в памяти свои яркие впечатления от флешмоба. И каждый раз, когда рисую, я вспоминаю о том, насколько хреново я себя чувствовал от своей зависимости.
Я понимаю, что крис и закладки - это не путь, который стоит идти. Однажды я был настоящим зомби, но сейчас я живу своей жизнью и стремлюсь к новым целям. Флешмоб зомби остался в прошлом, но я не забываю о нем. Это было мое приключение, которое изменило меня навсегда.
